Если вдруг кому-нибудь нужен перевод, скажите. А то сегодня я уже на это не способна.



За вказані помилки буду вдячна, оскільки українською не писала вже ду-у-у-уже давно.



Були ми з мамою сьогодні (тобто вже вчора) на концерті Ольги Богомолець.

Як завжди, трошки спізнилися, але дійство, звичайно, тоді ще не почалось.

Спочатку мені, як "невтемному їжачку" було трохи нудно, але потім і виконвиця шуткувати почала, і пісні стали якось жвавішими, тобто в цирк Український дім цей раз не дарма пришкандибали. І голос сильний, хоча манера не моя улюблена.

Співачку супроводжувала не стільки її гітара, скільки флейта (ня!), конрабас та ще одна гітара (яка не знаю, чути не вмію, сиділа далеко).

Пісні здебільшого були на вірши Ліни Костенко, яка сиділа в залі. Ольга спочатку казала, що дуже хвилюється з цього приводу, а потім після десь п'ятої пісні зайшов і сів гарант-самі-знаєте-чого. Співачка подивилась на це все, повільно підійшла знову до стільця, сіла і каже: "У мене стрес. Я тут співаю, а Ліна Василівна слухає, Віктор Андрійович слухає..." (за абсолютну точність цитати не відповідаю).

Друге відділення почалось з чогось трипільського флейта + а капела. Здається, його в записах немає, і це жахливо.

Ігор Жук першу "дуетну" пісню виконав прямо з партеру, а вже потім, після невеликої інтерлюдії типу "інтерв'ю" вийшов на сцену.

Ну не вмію я відгуки писати. Але треба завтра розпакувати диски та переслухати деякі речі, особливо дуети та знайти ще парочку...

* * *

А в метро ми зустріли світлу неку-ня: в неї таке кругле вушко, як в момоко, між пасмами волосся виднілося.